Твір переданий Фонду АРВМ автором Володимиром Мельніченком як пожертва.
Опис
«Я зробив його для Ади. Але ми плавали в ньому разом. Вона завжди була на веслах, а я на кормі, кермував.
Тоді була осінь і я хотів доробити його до зими.
Взимку море застигає аж до самого горизонту. І тоді місцеві витягають човни з води вглиб на землю і кладуть вздовж всього берега дном нагору.
Я вирішив його намалювати, адже це був перший наш човен. Берег морського заліву, а далі - піщана міль і вихід у Баренцове море. Там завжди дуже сильні вітри. Але цього дня було сонячно.
Ада любила полювати і тому ми часто виходили в море. Вона добре володіла дрібнокаліберкою і у неї виходило вполювати інколи не одну нєрпу. Ми клали здобич на дно човна, а як вполювали більше — тягли на буксирі. Але ніколи ми не приходили з полювання з порожніми руками.
Коли настав час їхати додому, ми подарували того човна нашому сусіду-полювальнику Помору.»
Зі слів Володимира Мельніченка